Вивчення питань історії рідного краю у сучасній загальноосвітній школі.

Анотація.

Сьогодні ідея краєзнавства є поширеною й актуальною у виховному історико-педагогічному полі, оскільки, краєзнавчий матеріал серед засобів виховання всебічно і гармонійно розвинутої особистості посідає одне із вагомих місць. Значення історичного краєзнавства полягає у сприянні всебічному вихованню, зокрема: правовому, моральному, естетичному, фізичному, патріотичному, національному та громадському.

Ключові слова:краєзнавство,краєзнавчий матеріал, краєзнавча складова

Актуальність. У контексті сучасної соціокультурної ситуації пріоритетними стали історія та інші суспільствознавчі дисципліни, покликані допомогти молоді стати компетентними, активними, відповідальними громадянами нашої держави.

Методологічна переорієнтація сучасної школи на особистість, спрямованість освіти на найповнішу реалізацію інтелектуального, духовного і творчого потенціалу молодої людини обумовлюють необхідність подальшої розробки концептуальних підходів до змісту шкільної історичної освіти загалом, курсу історії України зокрема. Включення краєзнавчого компоненту у зміст шкільного курсу історії визначається важливим напрямком у розвитку змісту шкільного курсу з  історії України. Сьогодні, коли краєзнавство високо цінується і підтримується державою, оскільки складає духовне підґрунтя державотворчих процесів у незалежній Україні, сприяє національно-культурному відродженню, формуванню національного світогляду й патріотизму, його організація в школі не просто бажана справа. Вона необхідна і витікає з нормативних вимог до організації освітньо-виховного процесу, безперервної історичної освіти в Україні.

Одним із головних напрямків, визначених Державною національною програмою «Освіта» ( « Україна ХХІ століття»), Концепцією шкільної історичної освіти є оновлення її змісту – досягнення якісно нового рівня у вивченні історії України, краю, формування національної свідомості, любові до рідної землі,народу.

Аналіз останніх публікацій. Проблема краєзнавства та особливості краєзнавчої роботи у школах була предметом дослідження вітчизняних та сучасних дослідників. Особливості краєзнавчої роботи у школах 20-30-х рр. ХХ століття розглядали В. Богданов, П. Волобуєв, К. Дубняк, П. Мостовий, О. Музиченко, С. Рудницький, П. Тутковський.

Сучасні теоретичні проблеми викладання історії у вітчизняній школі знайшли своє відображення у науковому доробку К. Баханова, А. Булди, Н.Гупана, О. Пометун, А. Приходько, О. Луніки, Ю.Малієнко, П. Мороза, С. Моцак, Г, Сєровой, В. Сотниченко, В. Снагощенко, О. Удода, Г. Фреймана та ін..

Метою статті є теоретично обґрунтувати методику організації історико-краєзнавчої роботи в школі на прикладі власного досвіду проведення уроків в Коровинській ЗОШ І-ІІІ ступенів  Коровинської ОТГ.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні в системі загальноосвітньої школи України краєзнавчі знання формуються у процесі вивчення як окремих курсів з історії краю, так і навчального предмету історії, змістове наповнення якого щодо краєзнавчого матеріалу досить різноманітне, зумовлене специфікою історичного розвитку певного краю, його конкретно-історичними особливостями.

Історико-краєзнавчий матеріал, включений до змісту нормативного курсу, може стати ефективним засобом розвитку самостійності мислення, перевірки усвідомленості та міцності знань в учнів. Розвиток самостійності мислення в учнівської молоді передбачає застосування таких методів роботи, які б активізували їх у процесі навчальних занять. Коли ми включаємо до змісту уроку історії України відомості з місцевої історії чи історичну довідку, чи уривок з документа або художнього тексту, ми тим самим активізуємо увагу учнів, змушуємо їх відійти від звичної схеми викладу матеріалу в підручнику, замислитись над новим фактичним матеріалом й осмислити його відповідно до знань із загальної історії, отриманих ними раніше. Такі прийоми навчальної роботи, як аналіз місцевих історичних документів, аналіз пам’ятників матеріальної культури вимагають від учнів ще більшої мобілізації знань, уміння вільно ними оперувати не за заданою схемою, а залежно від інформаційних можливостей конкретного історичного джерела.

Виховні можливості краєзнавчої складової розкриваються у засвоєнні світосприймання і психології, народної культури і менталітету народу України як одного з кращих досягнень національної і загальнолюдської культури; у розумінні того, що тільки покоління, сформоване на духовних надбаннях предків, зможе утверджувати нову духовність, творити культуру, продовжувати зберігати і розвивати культурно-історичні традиції, забезпечувати тим самим вічність життя свого народу.

За програмами загальноосвітніх шкіл з історії України відводяться окремі уроки для вивчення історії рідного краю за хронологічними періодами. На історичне краєзнавство в сучасній загальноосвітній школі передбачено: 5 кл- 4 години в вигляді практичних занять різної тематики( « Про що можна довідатись із сімейного фотоальбому», « Які назви в моєму селі нагадують про минуле», « Про що і про кого розповідає історія рідного краю», « Які історичні п’ятки мого міста (села), рідного краю нагадують про минуле»), в 6 класі вивчення історії рідного краю програмою не передбачено,7 кл.- 1 година ( « Історія рідного краю від кінця Х – ХV століття»), 8 клас - 3 години( « Наш край у роки Національно-визвольної війни українського народу сер. ХVII ст.», Наш край наприкінці 50-х років – на початку ХVII ст..», « Наш край в 20-х-90-х роках ХVІІ ст..»), 9 клас  -  3 годині 1 година узагальнення ( « Наш край наприкінці ХVІІІ - в ХІХ ст..»), 10 клас 3 години ( « Наш край на початку ХХ ст.», « Наш край в роки Першої світової війни та Української революції ( 1914 – 1921 рр), « Наш край у 1921 – 1939 рр»), 11 клас - 2 години «Наш край в роки Другої Світової війни» та «Наш край в ІІ половині ХХ- на початку ХХІ ст.» )[1, с. 5-29]. Загальна кількість годин 15 – на 7 років навчання ( 5-11 кл). І це являється найголовнішою проблемою вивчення історії рідного краю в загальноосвітній школі. Але незважаючи на це, використання  краєзнавчого матеріалу на уроках історії України є одним із засобів активізації пізнавальної діяльності учнів [5, с.14].

 У школі створений пошуковий загін , до складу якого входять учні-старшокласники. Свою роботу  ми спрямували  на відтворення історичного минулого села Коровинці  та історії школи.

Перший етап роботи включав опитування старожилів села, роботу з історичними документами, роботу  в архівах. Ця робота   дала нам дуже багато інформації про історію села і Недригайлівського району вцілому.

Другий етап роботи – упорядкування матеріалів і впровадження історико – краєзнавчих матеріалів у шкільній курс історії України.

Вивчення  історії розпочинається із 5 класу. На уроках, де пропонується вивчення речових і письмових історичних джерел ,слід використати як наочність матеріали краєзнавчої експедиції. Доцільною також буде екскурсія в шкільний музей. Це справляє дуже хороший вплив на подальше ставлення до вивчення історії рідного краю і історії вцілому. Наявність власної  нумізматичної  колекції дає змогу учням ознайомитися із монетами різних країн, можливість порівняти їх з нашими українськими грошовими знаками.

Активізації пізнавальної діяльності учнів може сприяти історичний аналіз географічних топонімів рідного краю, які містять інформацію про різні історичні події. Мова йде про встановлення причинно – наслідкових зв’язків між назвою та конкретними історичними подіями.

Наприклад, при проведенні уроку „Географічні назви в історичній науці ”, після ознайомлення з походженням назви „Київ „ розповідаю легенду про походження топоніму Коровинці. Пояснюю, що назва Коровинці немає чіткого визначення свого походження, хоча дехто схиляється до думки про походження назви від мілководного броду через річку Сулу, так званий «Коров'ячий брід». За іншою версією в роки північної війни Росії з Швецією в цих місцях загинуло багато людей, що земля була полита кров'ю від порубаних людських тіл( « Кров'янці»)[3, с. 78]

У 7 класі передбачено уроки з розгляду історії рідного краю  з найдавніших часів до І половини XVI століття. Основна увага приділяється викладу політичної і культурної історії краю. Історія с. Коровинці викладається конспективно на основі археологічних та етнографічних даних.і особливу увагу учнів звертаю на дату виникнення Коровинець, яку  пов'язують з XI століттям [2, с. 143], згадуємо матеріал 5 класу повторюючи походження топоніму Коровинці.

 Більш детальна  інформація відноситься до курсу 8-9 класів( XYII- XYIII ст.) ;і цієї інформації значно більше. Виклад цих подій викладається синхронно із подіями , що відбувалися на Україні у цей час. Особлива увага звертається на роботу учнів із оригіналами документів, проведення тестових завдань по вивченій темі.

Учні 8 – 9 класів на уроках, присвячених  краєзнавству, розглядають розвиток с. Коровинці і Сумщини   у контексті соціально – економічної історії, суспільно – політичних рухів та культурно розвитку краю. 

Багатою є історія Коровинець ХХ століття. Учні 10-11 класів з задоволенням працюють з історичними документами, займаються пошуковою роботою, створюють проекти з історії рідного. Дуже важливим аспектом вивчення історії рідного краю в старшій школі є синхронність з подіями з історії України. .Але ,як на мене, найбільш ефективною формою проведення краєзнавчих уроків є урок-екскурсія безпосередньо в шкільному, районному або обласному краєзнавчому музеї.  Краєзнавча робота, яка проводиться під час екскурсій є найбільш ефек­тивною позаурочною формою вивчення рідно­го краю. Завдяки краєзнавчим спостереженням відбувається активне засвоєння учнями на­вчального матеріалу й набуття ними навичок, необхідних у житті. Шкільні екскур­сії — позакласне краєзнавство, завдання і зміст якого відповідають плану виховної роботи шко­ли. Зібраний під час екскурсій краєзнав­чий матеріал активно використовується під час участі школярів у краєзнавчих конкурсах  «Історія міст і сіл України», «Моя Батьківщина — Україна». Експедиція учнівської мо­лоді «Моя Батьківщина — Україна» проводиться з метою патріотичного та громадянського ви­ховання підростаючого покоління на традиціях і звичаях українського народу, формування гар­монійно розвиненої особистості шляхом залу­чення молоді до активної діяльності з вивчення природи рідного краю, історичної та культурної спадщини. Участь у таких конкурсах через кра­єзнавчі дослідження допомагає формуванню національної свідомості, інтересу до вивчення природи та історії рідного краю. Як результат такої пошукової роботи в ході екскурсій стало створення учнівських проектів «Історії села Коровинці дореволюційного періоду», « Історія села Коровинці» „Історія школи села Коровинці» .

Ще одним напрямом моєї роботи в вивченні історії рідного краю є  самостійна пошукова робота учнів, Адже саме процес пошукової учбової діяльності являє собою найважливіший, в ряді випадків - основний зміст навчання. Засобами реалізації цього сучасного, інноваційного підходу до навчання є розвиток творчого і критичного мислення, формування досвіду і прийомів учбово-дослідницької діяльності, рольове мо­делювання. Важливим аспектом викладання історії рідного краю в школі вважаю не тільки уроки і  пошукову роботу, а також виставки,експозиції,краєзнавчі виховні години, музичні свята, вечори-зустрічі з талановитими людьми рідного краю.  Ці заходи  можуть бути на різну тематику, не тільки історичну. Наприклад присвячені літературі , мистецтву, визначним подіям рідного краю. Вважаю, що  краєзнавство має велике значення – виховує у молодого покоління любов до рідної землі і свого народу, формує шанобливе ставлення до його культурно- історичної спадщини

Теоретичні міркування та досвід краєзнавчої роботи свідчать про великі і різнобічні функціональні можливості краєзнавства.  Включення краєзнавчої складової до систематичного курсу  історії України значно збагачує уявлення учнів про епоху, створює умови для розуміння і безпосереднього відчуття особливостей життя і побуту населення минулих століть, сприяє осмисленню історичної інформації на основі більш насиченого і конкретного фактичного матеріалу. Краєзнавчий матеріал, як важлива складова системи знань з історії України, виступає засобом конкретизації загальноісторичних подій і засобом активізації пізнавальної діяльності учнів.

Висновки.Отже, краєзнавча складова у навчанні історії України є тим засобом, що унаочнює, конкретизує, доповнює зміст нормативного курсу, формує ґрунтовні знання з предмета, сприяє активній пізнавальній діяльності школярів, спрямованій на опанування суспільного досвіду і культурних цінностей найближчого оточення, розвиває інтерес до історії в цілому. Набуття учнями знань з історії рідного краю є, на мою думку, тією сходинкою, звідки відкриваються горизонти для опанування ієрархії особистих, національних, громадянських і загальнолюдських вартостей.