Наш край у XIX - на початку XX ст.
Після опублікування « Положення 19 лютого про скасування кріпосного права»,
селяни обов’язково наділялись землею, але за землю платили викуп.
Всього коровинські кріпаки одержали землі 884 десятин 4365 саж. Земля
оплачувалась по вартості: за присадибну 5 крб.10 коп десятина, за польову – 2
крб 50 коп. десятина. Але землю селяни одержали не зразу в 1861 році, а потягом
1862-1865 років. Укладали договори з поміщиками,держава виплачувала поміщику
80% викупної позички, а селяни протягом 49 років повинні були виплачувати 3 %.
Так викуп коровинських і гайових селян, які належали поміщику Ласкевичу
становив 328 крб. 21 коп., а після капіталізації викупна позичка селянам
обійшлась в 4250 крб. Селянський наділ становив в основному по 2 десятини з
сажнями в усіх поміщиків. Рибна ловля селянам в р. Сула заборонялась. Це право
залишилось за поміщиком. Вигон і водопої залишались у спільному користуванні.
Притокою річки Сули – Рудкою село поділяється на дві частини. Західна
частина села і зараз в народі називається старим селом. Старожили розповідають
про те, що чули від своїх дідів і батьків, що нібито старе село було заселено
кріпаками, а на правому березі Рудки селились вільні козаки.
За переписом 1873 року населення в с.Коровинці становило- 2370 осіб, 557 дворів. Населення займалось сільським господарством – вирощувало
хліб, овочі,тютюн.
В селі був цукровий завод. За один рік виробляв цукру більше 10 тисяч
пудів. Так за 1864-1865 роки він виробив 10584 пудів цукру. В селі було 3 торгові
магазини,базар. На рік проводилось 4 ярмарки, також були в селі 4 маслобойки ,
35( в інших джерелах 34) вітряних
млинів,школа, 5 постоялихдворів, 6 кузень. За 7 верст —
цегельний завод.
Відомотакож, що в ІІ пол. 19ст була
утворена Коровинська
волость — адміністративно-територіальнаодиниця Роменськогоповіту Полтавськоїгубернії з центром у селі Коровинці.
Станом на 1885 рікскладалася
з 75 поселень, 20 сільських громад. Населення — 10511 осіб (5185 чоловічоїстаті
та 5326 — жіночої), 1635 дворовихгосподарств.
|
Земля волості
|
|
Площа, десятин
|
У тому
числіорної, дес.
|
|
Сільських громад
|
7478
|
6000
|
|
Приватноївласності
|
9997
|
7936
|
|
Іншоївласності
|
99
|
99
|
|
Загалом
|
17574
|
14035
|
Основніпоселенняволості:
1.Коровинці
2. Вовківці — колишнєдержавне
та власницьке село при річці Сула,
1900 осіб, 308 дворів, православнацерква, 3 постоялихбудинки, 38
вітрянихмлинів, 3 маслобійних заводи.
3.Рубанка —
колишнєвласницьке село, 561 особа, 87 дворів, постоялийбудинок, 4
вітрянихмлини.
Старшинами волості
були:1900—1906 роках —
козак Степан Іванович Шевченко
;1907 року — МиколаІванович Шевченко ; 1913 року — МиколаОлексійович Мома ;1915—1916 роках — ГригорійІванович Шевченко.
В 19 ст. також з'являється в селі
новий поміщик з німецьких колоністів – барон Менгден, який жив в селі разом зі
своєю родиною до революції 1917 року. Менгден – це графський і баронський рід,
що походить з Вестфалії,з середини 15 ст.Відомо що в нього був позашлюбний син
Павло від його служниці. Покоївка барона розповідала,що барон жив багато. Всі
кращі землі належали йому. Будови всі були цегляні, а навколо був великий сад.
На самій горі був його двір з сараями,клунями. На західному схилі гори була
гуральня, де виробляли горілку й пиво. Сад був красивий з доріжками,
обсадженими кущами. Після революції все було розібрано і знищено, занедбаний
сад пропав. У барона була сестра, яка закохалася в французького офіцера і
вирішила втекти з ним. По дорозі він її обікрав і покинув, а вона потрапивши в
таку ситуацію вирішила покінчити життя самогубством, отруїлася. Коли її везли
додому з роменської лікарні, то всю дорогу встеляли білим полотном. Поховали її
під склепом в старому центрі села біля Миколаївської церкви. Був встановлений пам¢ятник з білого мармуру, на якому був напис « Не обманет
уже се могильныймрак, как обманула жизнь, как обмануло счастье». Пізніше голова
сільської ради Смаль зруйнувала в 30-ті роки цей пам’ятник. Яка була користь з
цієї руйнації не відомо.Коли відкривали склеп, то тіло було як нібито щойно
поховане, а коли потрапило на свіже повітря стало швидко чорніти.Напевне
більшовики шукали цінності, але знайшли
тільки хрестик.Рештки ж пам’ятнику були вивезені у невідомому напрямку, можливо
на будівництво постаменту загиблим більшовикам. Доля ж самого барона після
революції невідома. Саме баронські володіння і дали назву цій горі - «
Баронська гора», яка розміщена на південь від дороги Суми-Київ
