Щорічно в четверту суботу листопада в Україні та світі вшановують пам'ять жертв Голодоморів. 2022 року це буде 26 листопада.

Цього року вшанування пам'яті жертв сталінського режиму відбуватиметься під час повномасштабної війни Росії проти України. Знову проти українців росіяни застосовують геноцидні практики. Адже Росія в цій війні переслідує ту саму мету, що й під час Голодоморів — знищити українську ідентичність і націю. Трагічні події сьогоднішнього дня наочно показують нам всім, що дуже важлива жива пам'ять всіх жертв.

Тому українців закликають приєднатися до акції "Запали свічку". Де б ви не були — вдома, в будь-якому регіоні України чи за кордоном, ввечері 26 листопада потрібно запалити вогник у вікні як вияв скорботи за загиблими та віри в перемогу українців найближчим часом.

 

"Пам'ятаємо. Єднаємося. Переможемо".

 

Щороку в четверту  суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 та 1946-1947 років. 26 листопада 2022 року будуть 90-ті роковини Голодомору 1932-1933 років.

Голодомор –  акт геноциду українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців на території Української СРР та Кубані. Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу законодавчо закріплене законом України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою 28 листопада 2006 року.

Україна внаслідок геноциду 1932–1933 років, масових штучних голодів 1921–1923 та 1946–1947 років втратила мільйони людських життів. Половина загиблих внаслідок Голодомору – діти та підлітки. Геноцид 1932–1933 років забрав життя орієнтовно 1,5 мільйона дітей віком до 10 років.

Нашим спільним обов'язком є гідно вшанувати вбитих голодом жертв комуністичного режиму і передати пам’ять про трагедію наступним поколінням. Для учнів 8-9 класів було проведено онлайн виховний захід до дня пам’яті жертв Голодомору «Жнива скорботи».

"Пам'ятаємо. Єднаємося. Переможемо".

 День Гідності та Свободи – це свято, яке було започатковано у 2014 році указом Петра Порошенка. Встановлене воно на честь Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.

Днем свята обране 21 листопада – дата одразу двох визначних для України подій: президентських виборів 2004 року, які стали початком Помаранчевої революції, та початку Євромайдану.

В 2004 році 21 листопада відбулися вибори президента, на яких Віктор Янукович переміг Віктора Ющенка. Результати виборів і фальсифікації обурили українців, і тисячі протестувальників зібралися на Майдані незалежності. Після кількох тижнів Помаранчевої революції Верховний суд назначив повторне голосування, на якому переміг Ющенко.

Через 9 років в 2013 році відбулися трагічні події на Майдані, які коштували життя багатьом громадянам. Тоді з 21 листопада тисячі громадян зібралися на Майдані незалежності з протестами проти курсу на Росію. Протягом трьох місяців протестувальники вимагали продовжити Євроінтеграцію та припинити застосування грубої сили до громадян. 18-20 лютого відбулися жорсткі сутички з протестувальниками. Десятки українців загинули.

Свято прославляє волелюбність і мужність нашого народу, прагнення до демократії, вшановує національні інтереси держави і права людини.

Учні 9 класу здійснили віртуальну екскурсію у музей « Героїв Небесної сотні», відвідали віртуальну виставку фотографій « Революція гідності у світлинах», ознайомилися з вуличними стендами « Місця Революції Гідності» із візуалізацією локацій, описом подій, які відбувалися взимку 2013-2014 роках, спогадами їх учасників.

Віртуальна екскурсія “Майдан: від незалежності до свободи” https://old.uinp.gov.ua/maidan-museum-tour/main.html

Віртуальна виставка фотографій “Революція гідності у світлинах” https://www.maidanmuseum.org/uk/node/636

Документально-музичний фільм «Україна. Майдан. Перезавантаження» https://drive.google.com/.../1h6qOVq3iPtOHGiZs0DOdVJ.../view

“Вуличні стенди “Місця Революції Гідності” http://maidanmuseum.org/.../miscya-revolyuciyi-gidnosti1

29Вы, Люда Білоус, Любов Ткаченко и ещё 26

 

21 листопада наша країна відзначає День Гідності і Свободи. Нажаль, зараз наша держава переживає не найкращі часи. Українцям намагаються довести, що вони ні на що не здатні, що дивитися в Україні немає на що і світові до нас байдуже. Проте, цифри статистики та факти говорять нам речі абсолютно протилежні. Є безліч здобутків українців, які не зітруться з пам'яті ні за яких умов.

По-перше, ми маємо пишатися своєю мовою, яка за підсумками світових конкурсів є однією з найкрасивіших мов планети. Пишатися нашими працьовитими, вольовими та веселими людьми, що своїми силами та згуртованою працею, хоча й повільно, але впевнено, виводять Україну на один рівень з економічно розвиненими країнами світу.

Ми маємо пишатися своїми традиціями, мелодійними піснями, квітучими ланами і кожною частинкою своєї неосяжної Батьківщини.

Сотні видатних українців були та залишаються творцями світової історії. Художники та науковці, політики та композитори, актори та письменники – всі вони дають нам можливість за кордоном чи в себе вдома з гордістю сказати: «Я – українець!». Учні 10-11 класів зіграли в онлайн інтелектуальну гру « Гідні бути українцями», під час якої розширили знання про власну країну.

https://docs.google.com/.../1mecwBc7lvk1IUxAWYzSn.../edit...

 

Музеї – духовні скарбниці, що зберігають безцінні пам’ятки історії, культури та мистецтв, служать суспільству та його розвиткові. Тому головним у музеї є відвідувач. Всім віртуальним відвідувачам музеїв прийде на допомогу даний вебліографічний список, який пропонує перелік адрес електронних ресурсів відомих музеїв України.

Перейти за посиланням

 

                До Дня Української Державності

Щороку 28 липня в Україні відзначається День Української Державності. Цей день встановлено Указом Президента України від від 24 серпня 2021 року № 423 на утвердження спадкоємності понад тисячолітньої історії українського державотворення, а також для протидії російській дезінформації та історичним фейкам про буцімто єдність походження українського та російського народів. Історія українського державотворення засвідчується першими згадками про заснування столиці Давньоруської держави – міста Києва та подіями, пов’язаними з діяльністю князя Київського Володимира. У 988 році він прийняв християнство як державну монорелігію, що стало для України цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності. Давня Русь успішно долучилася до загальноєвропейського культурно-релігійного простору. Її державотворчі традиції продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна. Саме на вшанування видатного державотворця Київського князя Володимира Великого у День Хрещення Київської Руси–України – 28 липня – встановлено День Української Державності. Святкуючи його, ми засвідчуємо також і повагу до Тараса Шевченка, Миколи Костомарова, Володимира Антоновича, Михайла Драгоманова, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Грушевського, інших знаменних представників і представниць національної еліти і борців за державність та незалежність України.

День Української Державності нероздільно пов’язаний із розвитком війська та військовими тисячолітніми традиціями. Українці – захисники нашої державності – нащадки воїнів-русичів, козаків, січових стрільців, вояків УПА. Сучасні Збройні Сили України, стримуючи агресора – Російську Федерацію, захищаючи суверенітет і незалежність Української держави – доводять, що українці – народ-військо.

Державність неможлива без Головного Закону країни. Історія українського конституціоналізму має глибоке історичне коріння. Перша відома кодифікація права на українських територіях відбулася за часів Русі і була зафіксована в “Руській Правді”. Інколи український конституціоналізм випереджав європейський. Йдеться про конституцію Пилипа Орлика 1710 року, де вперше в Європі обґрунтовується можливість існування парламентської демократичної республіки. Основоположні акти УНР та ЗУНР продемонстрували правову та політичну зрілість нашої нації під час боротьби за державність у 1917–1921 роках. Розвиваючись під впливом європейських країн, наше право відображало національний характер українців, спосіб життя, цінності та суспільні відносини. Програмні документи Української головної визвольної ради як підпільного парламенту часів Другої світової війни засвідчили прагнення учасників визвольного руху дотримуватися принципів демократії навіть у найважчих умовах підпільно-партизанської боротьби. У конституційному процесі незалежної України відбився непростий шлях молодої демократії до соціально-правових стандартів і цінностей об’єднаної Європи.

Упродовж тривалої історії українці не полишали боротьби за свободу та здобуття державності. Першу в ХХ столітті незалежність Україна проголосила 22 січня 1918 року. Актом 24 серпня 1991 року її врешті остаточно утвердила – відновила незалежність. Україна у ХХ столітті кілька разів здобувала суверенітет і втрачала його через внутрішні незгоди під час зовнішньої агресії. Національна єдність – обов’язкова умова збереження державності.

Державні символи України також відбивають тяглість наших національних традицій, ідентифікують нашу територію протягом історичного періоду.

 

 Національний мультипредметний тест - історія України

Зміст завдань блоку НМТ з історії України буде відповідати чинній програмі ЗНО з історії України. Ця частина буде охоплювати такі теми:

Україна в роки Першої світової війни;
Початок Української революції;
Розгортання Української революції. Боротьба за відновлення державності;
Встановлення комуністичного тоталітарного режиму в Україні;
Утвердження більшовицького тоталітарного режиму в Україні;
Західноукраїнські землі в міжвоєнний період;
Україна в роки Другої світової війни;
Україна в перші повоєнні роки;
Україна в умовах десталінізації;
Україна в період загострення кризи радянської системи;
Відновлення незалежності України;
Становлення України як незалежної держави;
Творення нової України.

2. У блоці НМТ з історії України будуть завдання, що стосуються історичного періоду «Історія України 1914 р.– початку ХХІ ст.», тобто лише теми, які раніше були складниками ДПА у формі ЗНО з історії України.

3. Усього в блоці НМТ з історії України буде 20 завдань:

— 15 завдань з вибором однієї правильної відповіді з чотирьох варіантів;
— 5 завдань на встановлення відповідності (потрібно встановити по 4 «логічні пари»).

4. За виконання завдань блоку НМТ з історії України можна отримати від 0 до 35 балів. Свій результат (тобто кількість набраних балів за правильно виконані завдання) учасник знатиме після виконання блоків НМТ. Пізніше результат кожного блоку буде також переведено в шкалу 100-200 балів. Для отримання результату за шкалою 100-200 достатньо буде набрати хоча б один тестовий бал.

                                                 Наш край у XIX -  на початку XX ст.

Після опублікування « Положення 19 лютого про скасування кріпосного права», селяни обов’язково наділялись землею, але за землю платили викуп.

Всього коровинські кріпаки одержали землі 884 десятин 4365 саж. Земля оплачувалась по вартості: за присадибну 5 крб.10 коп десятина, за польову – 2 крб 50 коп. десятина. Але землю селяни одержали не зразу в 1861 році, а потягом 1862-1865 років. Укладали договори з поміщиками,держава виплачувала поміщику 80% викупної позички, а селяни протягом 49 років повинні були виплачувати 3 %. Так викуп коровинських і гайових селян, які належали поміщику Ласкевичу становив 328 крб. 21 коп., а після капіталізації викупна позичка селянам обійшлась в 4250 крб. Селянський наділ становив в основному по 2 десятини з сажнями в усіх поміщиків. Рибна ловля селянам в р. Сула заборонялась. Це право залишилось за поміщиком. Вигон і водопої залишались у спільному користуванні.

Притокою річки Сули – Рудкою село поділяється на дві частини. Західна частина села і зараз в народі називається старим селом. Старожили розповідають про те, що чули від своїх дідів і батьків, що нібито старе село було заселено кріпаками, а на правому березі Рудки селились вільні козаки.

За переписом 1873 року населення в с.Коровинці становило- 2370 осіб, 557 дворів. Населення займалось сільським господарством – вирощувало хліб, овочі,тютюн.

В селі був цукровий завод. За один рік виробляв цукру більше 10 тисяч пудів. Так за 1864-1865 роки він виробив 10584 пудів цукру. В селі було 3 торгові магазини,базар. На рік проводилось 4 ярмарки, також були в селі 4 маслобойки , 35( в інших джерелах 34) вітряних  млинів,школа, 5 постоялихдворів, 6 кузень. За 7 верст — цегельний завод.

Відомотакож, що в ІІ пол. 19ст була  утворена Коровинська волость — адміністративно-територіальнаодиниця Роменськогоповіту Полтавськоїгубернії з центром у селі Коровинці.

Станом на 1885 рікскладалася з 75 поселень, 20 сільських громад. Населення — 10511 осіб (5185 чоловічоїстаті та 5326 — жіночої), 1635 дворовихгосподарств.

Земля волості
	Площа, десятин	У тому числіорної, дес.
Сільських громад	7478	6000
Приватноївласності	9997	7936
Іншоївласності	99	99
Загалом	17574	14035

Основніпоселенняволості:

1.Коровинці 

2. Вовківці — колишнєдержавне та власницьке село при річці Сула, 1900 осіб, 308 дворів, православнацерква, 3 постоялихбудинки, 38 вітрянихмлинів, 3 маслобійних заводи.

3.Рубанка — колишнєвласницьке село, 561 особа, 87 дворів, постоялийбудинок, 4 вітрянихмлини.

Старшинами волості були:1900—1906 роках — козак Степан Іванович Шевченко ;1907 року — МиколаІванович Шевченко ; 1913 року — МиколаОлексійович Мома ;1915—1916 роках — ГригорійІванович Шевченко.

В 19 ст. також  з'являється в селі новий поміщик з німецьких колоністів – барон Менгден, який жив в селі разом зі своєю родиною до революції 1917 року. Менгден – це графський і баронський рід, що походить з Вестфалії,з середини 15 ст.Відомо що в нього був позашлюбний син Павло від його служниці. Покоївка барона розповідала,що барон жив багато. Всі кращі землі належали йому. Будови всі були цегляні, а навколо був великий сад. На самій горі був його двір з сараями,клунями. На західному схилі гори була гуральня, де виробляли горілку й пиво. Сад був красивий з доріжками, обсадженими кущами. Після революції все було розібрано і знищено, занедбаний сад пропав. У барона була сестра, яка закохалася в французького офіцера і вирішила втекти з ним. По дорозі він її обікрав і покинув, а вона потрапивши в таку ситуацію вирішила покінчити життя самогубством, отруїлася. Коли її везли додому з роменської лікарні, то всю дорогу встеляли білим полотном. Поховали її під склепом в старому центрі села біля Миколаївської церкви. Був встановлений  пам¢ятник з білого мармуру, на якому був напис « Не обманет уже се могильныймрак, как обманула жизнь, как обмануло счастье». Пізніше голова сільської ради Смаль зруйнувала в 30-ті роки цей пам’ятник. Яка була користь з цієї руйнації не відомо.Коли відкривали склеп, то тіло було як нібито щойно поховане, а коли потрапило на свіже повітря стало швидко чорніти.Напевне більшовики шукали  цінності, але знайшли тільки хрестик.Рештки ж пам’ятнику були вивезені у невідомому напрямку, можливо на будівництво постаменту загиблим більшовикам. Доля ж самого барона після революції невідома. Саме баронські володіння і дали назву цій горі - « Баронська гора», яка  розміщена  на південь від дороги Суми-Київ